Інформація
про роботу музейних кімнат при ЗШ№9
Додаток
1.
№
з/п
|
Назва музею,
кімнати, світлиці, адреса, телефон
|
Назва навчального
закладу
|
Профіль
|
Тематика
експонатів
|
Прізвище
керівника музею
|
Дата і номер
реєстрації/перереєстрації (якщо є)
|
1
|
Світлиця «Біленька хатинка», вул.Робітнича, 2, 7-16-95
|
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9
|
Етнографічний
|
1.Дивосвіт
української хати.
2.Народний одяг.
3.Традиційний
посуд українців.
|
Винник І.Л.
|
-
|
2
|
Музейна кімната
вул.Робітнича, 2, 7-16-95
|
Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №9
|
Історичний
|
1.Велика Вітчизняна війна
2.Воїни-афганці – наші земляки.
3.Історія школи
|
Туренко М.Ф.
|
-
|
Додаток 2.
Довідка-характеристика експонатів світлиці «Біленька хатинка»
До якої б української хати, починаючи
із західних частин Курщини та Воронежчини і закінчуючи західними схилами Карпат, ми б не зазирнули,
скрізь знайдемо в ній те саме. Вхід до хати – з сіней; коло самого
входу з лівого боку піч у кутку, в
другому кутку або біля печі – полиця для посуду чи мисник. На так званому покуті, під образами, розміщують стіл,
уздовж стін – лави, а біля столу – ослін, або рухома лавка; в кутку, між
дверима та піччю, кочерги (коцюби), у другому кутку, біля мисника, - діжа з
водою (коли
вона не стоїть у сінях).
Мисник, судник являє собою поличку або кілька поличок, що
становлять щось подібне до відкритої шафки чи
етажерки для посуду. На нашому миснику ви можете побачити
різноманітні керамічні та дерев’яні вироби, зокрема горщики, чайнички, чашку,
куманець, ступки, чарку тощо, а також форму для випікання пасок. На іншій поличці
розташована невелика колекція глеків.
Піч в українській хаті
розташовують завжди в куті між задньою стіною хати та стінкою сіней; роблять її
дуже часто просто з глини, часом із цегли і тільки іноді, найбільше у гуцулів,
з кахлів. Ставлячи піч з глини, спочатку виліплюють із землі та глини
відповідних розмірів підвищення, а потім на те місце цього підвищення, де має
бути власне піч, кладуть великий куль соломи або частіше бажаного для печі
обсягу мішок, щільно набитий половою чи соломою, та обліплюють його з усіх
боків, скільки треба завтовшки, мокрою глиною; коли глина висохне, з отвору
мішка, що його лишають незаліпленим спереду, виймають руками полову чи
витягають солому, а на кінець цієї операції – і самий мішок. Зробивши
таким способом склепіння, вирівнюють його
лопатою та розпалюють у ньому вогонь,
щоб остаточно висушити. Потім ліплять
з глини або ставлять із цегли припічок та прироблюють комин, що дає бічний канал, який веде до сіней, де він і відкривається в комин,
чи димар; димар буває найчастіше
сплетений з лози або зв’язаний з очерету, або, нарешті,
збитий з дощок і значно рідше виліплений з глини, а то навіть зложений із цегли; він буває заввишки до половини сіней, або його виводять аж на стріху, іноді тільки трохи
над нею, а іноді й дуже високо,
як, наприклад, на Чернігівщині. У першому випадку дим розходиться
по горищу та виходить через покрівлю або
через невеликі отвори в стрісі над входом у хату або на обох кінцях гребіня стріхи. Унизу димар доходить до землі, й іноді в ньому ставлять кабицю
– невеличку глиняну пічечку,
що на ній можна щось зварити,
не розтоплюючи великої печі в хаті. Іноді кабицю ставлять
і серед сіней. Передній частині печі
над її отвором надають досить різноманітної форми та роблять у ній різні пічурки
для переховування сірників тощо; а іноді (коли в хаті є дівчата на
виданні) розмальовують її
так само, як і стіни хати,
особливо коло богів, різними малюнками,
частіше – квітками.
На
покуті знаходилися боги або образи –
ікони, що їх ставлять звичайно
на поличку, яка маскує кут, або на дві полички,
що входять у нього. Полички ці називаються божник і бувають прикрашені різьбленими оздобами. Перед образами вішають
лампадку або голубка, що зроблений
з довгувато – круглого шматка тіста або навіть з великоднього яйця, до якого прироблені зложені фалдочками розмальовані папірці, що являють
собою крила та хвіст; з тіста теж роблять щось подібне до головки. А
самі образи обкладають якомога старанніше засушеними квітами
та пахучими травами. Над образами абопід ними роблять також дуже
часто драпіровку з рушника, який у цьому випадку також звуть божником. Саме тут, коло богів,
приміщують звичайно і
пляшечку зі свяченою водою як ліки або охоронний засіб протии всякої напасті,
страсну свічку.
Над ліжком чи полом підвішують на шнурах, що прикріплені
до стелі, жердку, на неї вішають одяг. На нашому полі вибачите різні інструменти
для ткання чи прасування: маленький ткацький верстат, веретено, рубелі, а в
кутку – прядку.
Так само над ліжком чи полом або біля нього підвішують, іноді цілком особливим
способом, колиску для дитини.
Поряд із полом знаходилась дерев’яна (іноді обкована) скриня, іноді досить велика.
На Україні вона майже завжди розмальована квітками або
(найбільше у гуцулів) оздоблена різьбою,
її часто ставлять на чотирьох невеликих коліщатах, щоб легко пересувати з місця
на місце. У нашій світлиці
представлена дубова скриня.
Лави та ослони в українській хаті розташовувалися у кутку
під іконами та вздовж стіни; це звичайні лавки, або прироблені нерухомо до
стін, або рухомі, що стоять коло столу. А сам стіл, крім особливої міцності,
відзначається ще іноді розкішними різьбленими оздобами, особливо у гуцулів, де
нижня частина одночасно служить і за скриню.
Вікон в хаті буває звичайно три: два з головного фасаду
та одне причільне, на вузькому боці хати, при чому перше од дверей вікно головного фасаду буває
часто трохи меншим, ніж друге, покутнє, що знаходиться ближче до покуті, а це
останнє – покутнє – завжди буває таке саме, як причільне. Над піччю чи під
полом приміщується ще одне маленьке віконечко з однією шибкою. Зовні вікна обводять
в деяких місцевостях жовтими, синіми або червоними смугами; останнє буває як
ознака, що в хаті є дівчина на виданні. Над вікнами вішали великий рушник як
оберіг і прикрасу.
Концепція нашої музейної кімнати, яка відтворює типовий
інтер’єр української хати, виникла не випадково: хотілося не лише максимально
достовірно відтворити побут українців минулого, а й побудувати свою Світлицю –
затишне й урочисте водночас місце зустрічі однодумців. Відтоді ми тут проводимо
багато заходів, збираємося у Світлиці для проведення засідань краєзнавчого гуртка, проводимо екскурсії для школярів.
Довідка-характеристика
експонатів музейної кімнати
Музейна кімната заснована в 2000 році з
ініціативи адміністрації
Світловодської загальноосвітньої школи №9, як історичний
куточок. Було зібрано великий матеріал про роки Великої Вітчизняної війни та
минуле школи №9.
Метою діяльності
музейної кімнати стало залучення молодого покоління
до вивчення та збереження історико-культурної спадщини
свого народу, у
формуванні досвідченої творчої особистості та сприянні
відродженню і
розбудові національної системи освіти, як найважливішої
ланки виховання
свідомих громадян української держави.
В результаті пошукової діяльності учнів та педагогів з’явилася експозиція «Збережемо пам'ять про
подвиг», яка складається з наступних композицій: «Головні бойові операції
Великої Вітчизняної війни», «Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років»,
«Найважливіші події Великої Вітчизняної війни», «Україна під час Великої
Вітчизняної війни».
Експозиція «Ти
вічний біль - Афганістан» про
воїнів-афганців - наших земляків.
Руками дітей створена композиція «Це моя
Україна – величава княгиня»
Полиці «Вони
навчалися в нашій школі» , на яких зберігається інформація про випускників
нашої школи та їх фото.
Макет будинку
старої школи, що знаходилася на вул. Кіровоградській, зроблений руками дітей
Стенд з інформацією
про перших вчителів Ревівської школи
Головним
завданням в роботі музейної кімнати є сприяння удосконалення навчально-виховного
процесу, розширення і поглиблення загальноосвітньої підготовки учнівської
молоді, розвиток її творчих інтересів до пошукової, краєзнавчої, художньо-естетичної
роботи; формування у підростаючого покоління розуміння нерозривного взаємозв’язку
минулого, сучасного і майбутнього України, проведення культурно-освітницької
роботи серед учнівської молоді.
Додаток 3.
Опис досвіду роботи музейної
кімнати, світлиці «Біленька хатинка».
У вересні 1995-го
року в загальноосвітній школі №9 було створено етнографічну світлицю «Біленька
хатинка» під керівництвом учителя української мови та літератури Клименко Ольги
Миколаївніи. На її заняттях діти знайомилися із традиціями, обрядами наших
предків, оволодівали деякими народними ремеслами. Одним із основних завдань роботи
цього напрямку став пошук і збирання зразків
народної творчості й ремесел, а також матеріалів з історії та культури рідного
краю.
У результаті
пошукової роботи учнів і вчителів школи була зібрана етнографічна колекція, що
стала основою фондів шкільної світлиці.
Зараз керує
«Біленькою хатинкою»Винник Ірина Леонідівна, викладач української
мови та літератури, спеціаліст другої категорії.
Структура світлиці: експозиція та фондосховище. Світлицяскладається з 1 кімнати має такі експозиційні розділи:
«Дивосвіт української хати»
«Народний одяг»
«Традиційний
посуд українців»
Концепція
музейної кімнати, яка відтворює типовий інтер’єр української хати, виникла не
випадково: хотілося не лише максимально достовірно відтворити побут українців
минулого, а й побудувати свою Світлицю –затишне й урочисте водночас місце
зустрічі однодумців. Відтоді гуртківці збираються у Світлиці для проведення
засідань етнографічного клубу, оволодівають музейною справою, проводять
екскурсії для школярів. Також продовжується робота над поповненням колекціїсвітлиці.
В 2000 році в
загальноосвітній школі №9 було започатковано створення історичної музейної
кімнати з ініціативи адміністрації та вчителя історії. Було зібрано матеріал
про роки Великої Вітчизняної війни, видатних земляків,
історію школи.
Метою діяльності музейної кімнати
стало залучення молодого покоління
до
вивчення та збереження історико-культурної спадщини свого
народу, у
формуванні досвідченої творчої особистості
та сприянні відродженню
і
розбудові національної системи освіти,
як найважливішої ланки виховання
свідомих громадян української держави.
Головним завданням в роботі музейної кімнати
є сприяння удосконалення
навчально-виховного процессу учбового
закладу, розширення і поглиблення загальноосвітньої підготовки учнівської молоді,
розвиток її творчих інтересів
до пошукової, краєзнавчої, художньо-естетичноїроботи; формування у
підростаючого покоління розуміння нерозривного взаємозв’язку минулого,
сучасного і майбутньогоУкраїни, проведення культурно- освітницької роботи серед учнівської молоді.
В процесі
дослідницької і пошукової діяльності було знайдено матеріали про учасників ВВв
наших земляків, воїнів-афганців, інформацію про найперших вчителів школи, про
випускників, про воїнів АТО. А також створено макет старої школи, композицію
«Це моя Україна – величава княгиня».
Завідує
історичною музейною кімнатою вчитель історії Туренко М.Ф.
В світлиці та в
музейній кімнаті проходять екскурсії, проводяться різноманітні тематичні заходи
такі як: «Завітаймо до світлиці», «З бабусиної скрині», «Хата моя, біла хата»,
«Слідами війни», «Історія моєї школи» і т.д., під час яких учні ознайомлюються
з традиціями, звичаями нашого народу, пригадують минуле, вшановують пам'ять
наших земляків.
Девізом роботи наших музейних кімнат стали слова Ліни Костенко:
Є скарби,
допоки їх шукають.
Перестануть – от
тоді вже все…
Презентація музейної кімнати
Презентація музейної кімнати
Немає коментарів:
Дописати коментар