Виховні рецепти‚ (хоча в
справі виховання немає і не може бути ніяких єдиних рецептів‚ бо кожна дитина –
індивідуальність‚ і кожна ситуація неповторна‚ але нехай вони Вам допоможуть)
або поради батькам
1.Хочете виховати грубіяна і хама? Засуджуйте усіх: сусідів‚ родичів‚ учителів‚
знайомих‚ яскравіше описуйте їхні провини‚ недоліки смаку‚ характеру‚
виховання. Постарайтеся ніколи не говорити про їхні достоїнства. Жодних
авторитетів! Готуйте тільки те‚ що він любить‚ намагайтеся догодити його
капризам. Нехай читає якнайменше‚ і вже якщо взяв книгу‚ нехай це буде детектив
або розважальний роман. Спаси його і Вас Бог від словників‚ довідників‚
енциклопедій! Ніколи не пестіть своєї дитини‚ не здумайте зробити йому
зауваження‚ якщо він забув привітати Вас або когось із близьких зі святом‚ із
днем народження. У Вас буде чудовий екземпляр.
2.Хочете виховати байдужу‚ неуважну людину? Девізом Вашого виховання повинні стати слова «це
не моя справа»‚ «це їхня проблема»‚ «кожному своє». Відгородіть своє дитя від
усіх лих і нещасть. Нехай він не бачить і не знає чужого горя. Нехай ніколи не
бере участь у підготовці сімейних свят. Ніколи не співчувайте йому‚ не діліться
своїми переживаннями. Ніколи не дозволяйте йому читати книги‚ що викликають
жалість‚ співчуття. Не допускайте‚ щоб він слухав класичну музику – це
перекреслить усю Вашу працю. Звертайте увагу на те‚ щоб він ніколи не
поступався місцем у транспорті.
3.Хочете виховати егоїста? Зробіть так‚ щоб Ваше дитя почувало себе гостем удома: усе для нього!
Попереджайте його найменші бажання‚ захоплюйтеся тільки ним. Запитуйте‚ як він
виглядає на тлі інших – під час виступу‚ на уроці‚ на вечорі. Милуйтеся ним.
Намагайтеся знайти виправдання його невивченим урокам: «здоров’я дорожче»‚ «ця
школа зовсім з розуму зведе»‚ «Марія Іванівна завжди стільки задає!». Стежте за
тим‚ щоб Ваша дитина не зробила що-небудь своїми руками і не подарувала це
кому-небудь – це не престижно. Ви що ж‚ хочете показати‚ що не в змозі купити
подарунок? Не змушуйте його піклуватися
про тварин і слабких.
4.Хочете виховати нещиру людину? Ретельно ховайте свої почуття. Проходячи повз бабусь на лавочці‚ забираючи
в маляти обгортку від цукерки‚ скажіть:«Не можна‚ дитинко‚ кидати папірця у
дворі»‚ – а зайшовши до ліфта‚ киньте її на підлогу. Зустрівши на прогулянці
сусіда із собакою‚ посміхніться і скажіть:«Яка в нього чарівна мордочка!». А
коли вони підуть‚ скажіть:«Як можна таку гидоту тримати вдома?».
У сучасному світі легше вижити‚ досягти висот кар’єри саме цим «вихованим»
людям. А чи хотіли б Ви‚дорогі батьки‚ провести свою зрілість і старість серед
таких «вихованих» людей? Обирати Вам.
Тест для батьків: «Особливості взаємин у родині»
(англійського психолога Г.Пейна)
1.
Кого ви бачите у своїх дітях?
а) людей,
рівних вам;
б) тих,
хто допоможе вам заново пережити ваше дитинство, юність;
в)
маленьких дорослих;
г) тих, хто постійно
відчуває потребу у ваших радах.
2. Діти запросили в гості однолітків, і ви:
а)
дозволяєте їм залишитися самим: нехай роблять, що хочуть;
б)
складаєте їм компанію, намагаючись триматися на рівних;
в)
складаєте дітям компанію і запитуєте, чи вважають вони своїх батьків так само
веселими, як вас;
г) ні в що
не втручаєтеся, але натякаєте, що ви завжди поруч, на випадок, якщо щось
трапиться.
3.
Коли ви намагаєтеся поводитися, начебто ви не старші від своїх дітей, то ви
робите це для:
а) підтримувати
з дітьми гарні стосунки; б) скоротити різницю у віці;
в)
утримати родину довше разом; г) для вас це природно.
4.
Ваша дитина-підліток вимагає переключити телевізор з фільму, що вам дуже
подобається, на музичну програму. Що ви робите?
а) виконуєте
прохання дитини і дивитеся передачу разом;
б)
відповідаєте, що треба почекати, поки, закінчиться ваш фільм;
в)
обіцяєте найближчим часом купити телевізор у кімнату своїй дитині;
г)
записуєте фільм на відеокасету, а дитині дозволяєте дивитися передачу, яка її
цікавить.
5.
Якою буде ваша реакція, коли ви побачите, що ваша дитина-підліток зробила
пірсинг?
а) вважаю, що це її (його) особиста справа; б) почну
жартувати;
в) скажу,
що це модно, не бажаючи, щоб мене вважали старомодним;
г) зроблю собі те саме.
6.
У разі виникнення суперечки з дітьми ви:
а) рідко
говорите, що вони помиляються, побоюючись, як би вони не стали відкидати вас
зовсім;
б)
погоджуєтеся змінити позицію, тому що подальша суперечка марна;
в)
залишаєте останнє слово за дитиною, не бажаючи з нею сваритися;
г) погоджуєтеся з дитиною, якщо вона дійсно
права.
7.
Ваша дитина-підліток вмикає на повну потужність музику, а ви:
а)
затикаєте уші ватою і займаєтеся своїми справами; б) зменшуєте
голосність;
в)
миритеся з цим, якщо вже так дитині хочеться;
г) висловлюєте своє незадоволення голосною
музикою.
8. Поговоримо про ваш вік.
а) ви
прагнете не помічати і не підкреслювати різниці у віці між вами і вашою
дитиною;
б) Ваша
дитина знає, скільки вам років; в) ви приховуєте свій вік від дитини;
г) у
розмові часто підкреслюєте, що знаєте більше за дитину, тому що ви старші.
9.
Як ви вдягаєтеся?
а) не приділяєте увагу своїм убранням; б) вибираєте
той одяг, що найбільше пасує вам;
в)
намагаєтеся додержуватися стилю своєї дитини, вважаючи, що це допоможе
установити більш тісний зв'язок між вами;
г)
додержуєтеся молодіжної моди, тому що так ви почуваєте себе молодше.
10.
Свої стосунки з дітьми ви будуєте так:
а)
поводитеся з ними, як з дорослими; б) поводитеся з ними, як з маленькими;
в)
намагаєтеся бути їх приятелем; г) поводитеся так, як повинні поводитися батьки.
1. а) 3; б) 2; в) 1; г) 0.
2. а) 1; б) 3; в) 2; г) 0.
3. а) 3; б) 2; в) 1; г) 0.
4. а) 3; б) 0; в) 2; г) 1.
5. а) 0; б) 1; в) 2; г) 3.
6. а) 3; б) 1; в) 2; г) 0.
7. а) 1; б) 0; в) 2; г) 3.
8. а) 3; б) 1; в) 2; г) 0.
9. а) 2; б) 0; в) 3; г) 1.
10. а) 2; б) 1; в) 3; г) 0.
Обробка результатів. Знайдіть суму ваших балів.
20–30 балів. Ви взяли на себе роль приятеля власних дітей, забувши про
свою роль наставника. Однак бути просто приятелем недостатньо, бо діти
відчувають пот-ребу в керівництві. Треба зрозуміти, що з різницею у ві-ці
зробити нічого не можна, тож важливо усвідомити, що саме ви повинні бути опорою
своїм дітям.
11–19 балів. Ваші діти не знають, як їм з вами поводи-тися. З одного боку,
ви явно намагаєтеся їм в усьому потурати, а з іншого, прагнете виконувати роль
батька. Коли ви наполягаєте на чомусь, то це викликає в дітей розгубленість,
гнів і непокору. Ваші стосунки можна змінити, ви маєте припинити грати в
приятеля і стати для дітей взірцем зрілої і відповідальної поведінки. І нехай
вас не турбує, що діти не зрозуміють вас.
0–10 балів.
Так тримати! Ви відчайдушно намагаєтеся зрозуміти й оцінити настрій своєї
дитини. Ви досить розумні і знаєте, як будувати стосунки з дітьми за вашими, а
не за їхніми умовами. Сварки неминучі, однак діти вас поважають і люблять, а
головне — бачать у вас надійного і люблячого батька.
Родинне виховання в сучасних умовах
Ніщо на світі не цінується так високо, як рідне оточення, родина. Родина, сім’я - основа
формування людської особистості, бо робить життя кожного щасливим, повноцінним, плід-ним. Недарма в народі кажуть: «Без сім’ї немає щастя на землі». Тому кожна сім’я повинна
жити повноцінним життям, цінувати кожного члена сім’ї .
А чи кожна сім’я така? Звичайно, ні. І в цьому винні самі батьки. Але наша вина ще
більше ускладнюється тоді, коли ми навіть не помічаємо що, виховуючи дітей, чинимо часто
неправильно.
Як же потрібно жити? Якою повинна бути сім’я? Готових рецептів виховання немає
і не може бути. Вони індивідуальні для кожного конкретного випадку. Але деякі моменти треба
мати на увазі.
Сім’я – це основний виховний осередок. Школа – це місце, де людина навчається,
як жити в суспільстві. Але саме родина вводить дитину в світ соціальних відносин, формує
ставлення до оточуючих, певні моральні цінності. Для повноцінного життя дуже важливо, щоб
духовні потреби між членами родини були близькими. Втрата духовності рівнозначна втраті
людяності.
Вирішальну роль у сімейному вихованні має авторитет і особистий приклад батьків.
Інтереси і звички батьків, їхня поведінка і взаємостосунки безпосередньо впливають і на дити -ну. Приклад батьків – це головний наочний зразок для дітей. Адже тільки особистість може
впливати на особистість. Тільки характером можна сформувати характер. Хороші якості дитини
будуть міцнішими, якщо діти бачать їх у батьках.
Доречно згадати слова А.С.Макаренка, який зазначав, що головні основи виховання за-кладаються до 5 років, після п’яти років це вже буде перевиховання, а перевиховувати набагато
важче.
Кожні батько і мати передусім повинні ставити перед собою чітку мету виховання вла-сних дітей, знати, як вони хочуть виховувати свою дитину, бо жодну справу не зробиш добре,
коли не знаєш, чого хочеш досягти. При цьому слід пам’ятати, що дитина – це не лише
батьківська втіха, а й майбутній громадянин. І якщо виховати погану людину, горе від
цього буде не тільки батькам, а й багатьом людям, усій країні. Правильна є думка
А.С.Макаренка, що «виховання дітей – це найважливіша галузь нашого життя. Правильне
виховання – це наша щаслива старість, погане виховання - це наше майбутнє горе, це
наші сльози, це наша провина перед іншими людьми».
Родинне виховання – справа дуже серйозна. Тому батьки, які хочуть по справжньому
виховувати своїх дітей, повинні мати в їхніх очах авторитет. Цей авторитет повинен бути
істинним, щирим, будуватися на правильній організації сімейного виховання , де не може бути
дрібниць. Батьківський авторитет має ґрунтуватися на загальній обізнаності, відповідальності
в усьому, зацікавленості справами своїх дітей.
Батьківський авторитет підвищується , якщо батьки ведуть одну лінію виховання. Бать-ки ніколи не повинні засуджувати , а тим більше відміняти рішення один одного з них, якщо
навіть не згодні з ним. Всі непорозуміння батьки вирішують без дітей.
Авторитет батьків залежить від того, як батьки ставляться до дітей. Буває так: батьки
живуть між собою добре і дружно, але справжньої близькості з дітьми немає. Тоді погляди
дітей формуються незалежно від сім’ї, під впливом друзів, вулиці. А батьки потім дивуються:
«В кого вони в нас такі?». Тому потрібно виявляти увагу до життя дитини, знати її інтереси,
чим вона живе, з ким товаришує? Батьки і діти повинні бути друзями настільки, щоб ця дружба
не переросла в панібратство, що дуже шкідливо.
Дитина виховується не тільки під дією сімейних стосунків. На її розвиток впливають і
інші сторони життя. Наприклад, умови сімейного побуту, порядок, чистота в кімнаті. Дитину
виховує все: навіть вигляд кімнати, в якій вона живе. Зовсім неправі батьки, які вважають, що
це дрібниці. Дитина виростає акуратною, працелюбною, коли вона виховується в обстановці
праці, акуратності, якщо її привчають до чистоти й охайності. Діти, які виховуються в умовах
постійного безладу, запущеності, набувають риси неорганізованості й неохайності,
переносячи все у школу.
Особливе значення для правильного виховання мають взаємовідносини між батьками і
школою (вчителем). Як часто школярі заявляють батькам, що той чи інший учитель їх не лю-
Вихователь ГПД Голянич Н.І.
бить і «придирається», а розгнівана мама чи тато, впевнені в непогрішності своїх дітей, підтри -мують такі неправильні скарги і настрої. В результаті справедлива вимогливість учителя, його
щире бажання домогтися більш глибоких знань не приносить результату. Деякі батьки захо-дять у школу лише за тим, щоб з’ясувати на якій підставі вчитель знизив оцінку їхній любій
дитині. Дитина, звичайно, в курсі цих подій. Окрилена таким батьківським заступництвом, ди-тина зовсім перестає виявляти старанність у навчальних заняттях. Таке грубе порушення еле-ментарних основ людських відносин деякими батьками заважає вихованню в дитини почуття
відповідальності за свою навчальну працю, розвиває зневагу до думки вчителя, до його справе-дливих і корисних вимог. Саме під таким батьківським заступництвом поступово виростають
егоїсти, самовдоволені нероби, які завжди чимось і кимось незадоволені, яких нібито всі обра-жають, недооцінюють, а вони, як їм здається, завжди в усьому праві і бездоганні.
Як правило, грубо і з неповагою ставляться до вчителя батьки дітей , які недисциплі-новані, й невстигаючі. Батьки не задумуються над тим, що підриваючи авторитет вчителя, вони
перш за все завдають шкоди вихованню і навчанню своїх дітей. Стосунки батьків з учителями
передаються дітям. Для покращення дисципліни та успішності батьки повинні сприяти підви-щенню авторитету вчителя в очах дітей, щоб вони поважали вчителя. А для цього самі батьки
повинні поважати нелегкий і відповідальний труд вчителя, що вимагає великого напруження
сил і волі. Тому так важливо підтримувати зусилля вчителя , спрямовані на благо дітей.
Повага до вчителя багато в чому визначає увагу учня на уроках, забезпечує регулярне
виконання домашніх завдань, привчає дитину шукати причини своїх невдач саме у своєму
ставленні до навчальних занять, а не в діяльності вчителя.
Батьки, віддаючи своїх дітей у школу, бажають, щоб діти успішно вчилися. У цьому
бажанні всі батьки єдині. А ось в питанні про те, яка роль батьків і в чому повинна виявлятися
їхня відповідальність за успішне навчання дітей, у багатьох батьків немає чіткої точки зору і
до навчальної праці своїх дітей вони ставляться по – різному. Одні батьки організовують куто-чки чи кімнати для школяра, створюють умови, режим, систематично контролюють підготовку
домашніх завдань. І, будьте певні, цим самим батьки уже готують і думають про майбутнє своєї
дитини. Але є батьки, які, віддаючи свою дитину до школи, знімають з себе відповідаль-ність за її навчання і виховання, перекладаючи всі турботи в цій важливій і важкій праці
повністю на вчителів і школу. Але треба пам’ятати, щоб полетіти – у дитини має бути два
крила: сім’я і школа. Безперечно, школа виконує вирішальну роль у засвоєнні учнями систе-матичних знань, умінь і навичок. Школа веде учня від незнання до знання, від знань неточних
і неповних до повних і точних. Але здобувати , закріплювати знання треба не тільки в школі , а
й дома. Виконуючи завдання дома, діти закріплюють здобуті в класі знання. Батьки можуть зро-бити дуже багато, щоб їхні діти гарно вчилися. Бо навчання для дітей не забава і не гра, а серйо-зний труд, що вимагає великої уваги, наполегливості, певних розумових і фізичних зусиль.
У вихованні дитини істотне значення має батьківський контроль. Діти не завжди
можуть змусити себе дотримати своє слово, перетворити свої переконання в дії, хоч і знають,
як їм діяти. Це трапляється тому, що дія завжди активна, вона пов’язана з умінням переборю-вати труднощі, які зустрічаються на шляху виконання поставленого завдання, а не всі діти
уміють переборювати труднощі.
Батькам і вчителям відомі факти, коли учень обіцяє готувати уроки, виправити свою по-ведінку, але виконати свої обіцянки не може, оскільки звичка до неорганізованості заважає
йому. Дитина сама від цього страждає, незадоволена собою, але перебороти себе не може. Але
варто тільки батькам допомогти учневі, налагодити суворий контроль, поставити тверді вимо-ги, як дитина виправляється. І тримати такого учня в суворому контролі до тих пір, поки у
нього не виробиться звичка бути організованим. Це звичайно нелегко, вимагає великих духов-них зусиль і волі. Але чого тільки не зробиш заради дитини, заради її майбутнього. Ті діти, що
відстають не через свої слабкі розумові здібності, а через неорганізованість, бо батьки вчасно
цього не навчили, схожі на дитину, що не вміє плавати, а її кинули в безмежний океан, борсає-ться дитя, безмовно кличе на допомогу, а найрідніші люди – батьки – залишаються глухими і
безжальними, не подають руку допомоги і порятунку своїй кровинці.
Правильне сімейне виховання – це той благодатний грунт, на який учитель буде
сіяти добре, розумне, вічне.
Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або
групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним
фізичним і психологічним впливом.Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям:
жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі,
розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та
фото в соціальних мережах.В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три
сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід
забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.
Немає коментарів:
Дописати коментар